Статті

Готовность ребенка к школе

 

 

 

В нынешнее время родителей все больше волнует вопрос, что необходимо знать ребенку, что он должен уметь на момент поступления в школу. Многим кажется, что если ребенок умеет читать и считать, и делает это довольно быстро, умело, то уже можно говорить о том, что обучение в школе будет протекать легко и успешно. 

Однако, психологи рассматривают вопрос готовности к школе несколько иначе… Конечно, первое на что обращается внимание – это уровень интеллектуального развития ребенка. Сюда входит следующее:

1. Очень важно, чтобы к моменту поступления в школу у ребенка были развиты и такие познавательные процессы, как внимание, память, мышление, воображение, тонкая моторика.

 

2.Запас общих сведений: чем больше ребенок знает об окружающем мире, тем лучше. Уровень осведомленности зависит от особенностей памяти, интереса к познанию, способности устанавливать взаимосвязи с уже известным и пр. Высокий уровень осведомленности позволяет предположить и хороший уровень развития перечисленных качеств.

3. Уровень развития речи: для обучения в школе особое внимание уделяется при диагностике особенностям развития фонематического слуха (вычленять отдельные звуки из целого слова) Также можно обратить внимание, насколько хорошо ребенок согласовывает слова в предложении по роду, числу и падежу. Эти умения, способности оказывают сильное влияние на освоение грамотного письма.

4. Умение сравнивать и находить общее в понятиях, предметах, явлениях, выделять главное, так называемое понятийное мышление. Такое мышление позволяет освоить такие абстрактные понятия, как число, выделять принцип решения в задаче, понимать применяемые правила и т.д.

5. Для успешного овладения письмом необходим хороший уровень развития зрительно-моторной координации. Поэтому стоит обратить внимание на то, как ребенок держит ручку, как раскрашивает, рисует, копирует нарисованное. Чем лучше ребенок владеет рукой, тем легче будет проходить освоение письма.

6. Также стоит обратить внимание на умение ребенка усваивать смысл сказанного ему, так называемую, смысловую память. Не пересказ слово в слово, а умение рассказать своими словами, сохранив основной смысл рассказа, передав главную мысль.

Перечисленные умения, способности являются необходимыми предпосылками учебной деятельности. Ребенок, у которого эти качества развиты хорошо, даже не умея читать, может, начав учиться, быстро догнать своих сверстников, в отличие от того, кто хорошо читает и считает, но не обладает хорошим потенциалом.

Второе, на что обращают внимание психологи – особенности развития эмоционально-волевой сферы.

Учитывая опыт работы в школе, хочется сказать, что основными причинами неудачной адаптации, как правило, являются особенности развития именно этой сферы. Поступление в школу – это некое продвижение по лестнице самостоятельности.

Ребенку придется самостоятельно организовывать свою деятельность: собирать портфель, готовиться к уроку, переодеваться на физкультуру и пр.

Помимо этого необходимо будет подружиться с одноклассниками, самостоятельно разрешать возникающие конфликты.

В данных ситуациях предъявляются серьезные требования к ребенку. Ощущение неспособности самостоятельно разрешить такие ситуации волнует ребенка, приводит в состояние стресса.

Сюда же относится и умение ребенка подчиняться требованиям, следовать слову «надо». В школе не все задания будут интересными и легкими, поэтому умение трудиться, преодолевать препятствия, достигать целей, не смотря на неудачи, будут вносить существенный вклад в успешное овладение знаниями.

Третий блок, обращающий на себя внимание психологов, - это желание ребенка учиться, отношение к школе.

Детский психолог Данилова Светлана Адольфовна.

 

       

В продолжение статьи о готовности ребенка к школе, можно выделить еще такие психологические аспекты:

1) "Произвольность поведения" - волевое регулирование своих действий и поступков. Умение подчинять собственные желания и эмоции, отдавая предпочтение задачам более важным. Пример: выполнить поручение взрослого или поиграть, сделать задание или поиграть. Первые не столь интересны и желанны для ребенка, но он должен уже уметь отдавать им предпочтение.

2)  Представление о времени. Ребенок приблизительно, но определяет длительность минут и часов. Это необходимо ему для успешного освоения навыка эффективного планирования своего дня, своих дел, что очень важно во взрослой жизни.

3) Умение работать над "задачей" достаточное количество времени, сохраняя концентрацию внимания на ней, усидчивость и рабочее напряжение.

Детский психолог Энгельгардт Елена Евгеньевна

 

ПЕРВЫЙ РАЗ В ПЕРВЫЙ КЛАСС.

ПОМОГАЕМ РЕБЕНКУ АДАПТИРОВАТЬСЯ
Первое сентября самое важное и судьбоносное событие для ребенка. Именно в этот день он впервые переступит школьный порог, и у него начнется совершенно новая жизнь, ведь отныне он ученик первого класса. Его эмоции бьют через край, он переминается с ноги на ногу и нетерпеливо ждет момента, когда он сможет, наконец, зайти в свой класс, где начнется его первый в жизни урок.
Вы, наверняка, предварительно подготовили ребенка к школе. Однако учеба в первом классе, с этой подготовкой ни в какое сравнение не идет. Совершенно другие нагрузки, иные отношения, и Вы должны помочь ребенку, как можно быстрее адаптироваться в этом новом, совершенно незнакомом ему мире. Во многом, только от Вас зависит станет ли школа его вторым домом, куда он с охотой и радостью будет ходить.
Буйство энергии дошкольника, направляемой ранее родителями, с той или иной степенью успешности, в разумное русло, с наступлением латентного периода (6-12 лет) прерывается. В этом возрасте поведение ребенка выравнивается, он легко поддается обучению и влиянию. Наступает настоящий «рай» для педагогов и родителей. Жизненная энергия школьника теперь направлена на развитие социальных чувств (принадлежности к группе, дружбы и др.), занятий спортом, творчества и пр.
Однако совершенно новая и непривычная обстановка, с которой пришлось столкнуться ребенку, способна стать причиной стресса, спровоцировать дезадаптацию. Как определить, что ребенку некомфортно? Разумеется, он может сам об этом заявить. И даже сказать, что больше в школу никогда не пойдет. Однако скрытое недовольство может проявляться в бессознательных сигналах: плохих сновидениях, нарушениях здоровья, раздражительности или плаксивости... Если вы ощущаете, что с ребенком «что-то не так» пора принимать меры. В целом адаптация совершенно нормальное явление. Если нарушения настроения, сна, аппетита продолжаются 2-3 недели (медики и психологи называют это явление «физиологической бурей»), то не нужно беспокоиться. И вообще, привыкание к новому наступает примерно через 2-6 месяцев.

Задача родителей постараться «облегчить жизнь» своему ребенку. Как это сделать?
Первые учебные дни даются ребенку особенно тяжело, поэтому постарайтесь подольше побыть с ним, расспрашивайте о школе, об одноклассниках, впечатлениях. Если заметите, что в характере ребенка произошли какие-то изменения, если он стал раздражительным, вспыльчивым, постарайтесь его успокоить, попробуйте выяснить возможную причину. В случае необходимости, побеседуйте с учителем, родителями одноклассников. Возможно, у ребенка появились апатия и сонливость. Обязательно пересмотрите режим дня, может быть, он чрезмерно загружен и поэтому устает. Предоставьте ему больше времени для сна и отдыха.
Дети, в большинстве своем, быстро привыкает к школьным порядкам и в течение месяца полностью осваиваются с правилами поведения, условиями обучения, распорядком. Поэтому с охотой и с интересом ходят в школу. Но, если ваш ребенок так и не адаптировался, несмотря на то, что минуло уже более месяца следует обследовать его у врача.
Одной из причин утраты интереса к школе может стать слабая подготовка ребенка. Возможно, он просто плохо усваивает материал и поэтому чувствует себя в классе некомфортно. Не ругайте его ни в коем случае. Постарайтесь доходчиво и терпеливо, объяснить ему неусвоенный материал и не забывайте хвалить, когда он делает успехи, даже если они незначительны.
Следует укреплять и поддерживать авторитет учителя. Ведь порой, при выполнении домашнего задания, ребенок ставит указания учителя гораздо выше, чем ваши. В этом случае необходимо, чтобы ребенок показал, как нужно делать задания и в дальнейшем при их выполнении придерживаться методики учителя.
Чтобы помочь первокласснику быстрее и полнее

адаптироваться к школе, постарайтесь

придерживаться следующих рекомендаций:

 

  • Слушайте своего ребенка. Не требуйте трудновыполнимого или невозможного. Уважайте его желания. Даже если ребенок не очень успешен и получается у него далеко не все, не лишайте его любви – той самой, что не зависит от его успехов и достижений.
  • Старайтесь придерживаться принципа «оптимальной фрустрации» - не будьте в своих требованиях слишком жесткими, но и попустительством не занимайтесь.
  • Не запрещайте ребенку свободно выражать свои чувства и эмоции. Не ругайте его за агрессию или истерику, а попытайтесь понять, что их вызвало.
  • Если вам не по нраву недостаточная сообразительность или поведение ребенка, критикуйте исключительно не понравившиеся Вам действия, но не выносите суровый приговор его личности. Не забывайте, «как корабль назовешь, так он и поплывет».        В период адаптации критики лучше вообще избежать.
  • Снизьте психологическую нагрузку. Для первоклассника продленка не самое хорошее решение. Будет лучше, если он проведет вторую половину дня дома. Не отправляйте первоклассника в кружки или секции. Ему вполне достаточно школьных занятий.
  • Если Вы вместе делаете уроки – прерывайтесь через каждые 15 минут. Предоставьте ему возможность потанцевать, подвигаться, попрыгать. Длительность занятий должна быть не более часа.
  • Можно ввести дневной сон (примерно 2 часа), прогулки. Обязательны продолжительный ночной сон (до 11 часов) и полноценное питание.

Если ребенок в отличном настроении, превосходно кушает, спокойно спит и с удовольствием учится – значит, адаптация уже позади.

 

Дети

Дети – это счастье, дети – это радость,

Дети – это в жизни свежий ветерок. 
Их не заработать, это не награда, 
Их по благодати взрослым дарит Бог.

Дети, как ни странно, также испытание. 
Дети, как деревья, сами не растут. 
Им нужна забота, ласка, понимание. 
Дети – это время, дети – это труд.

Дети – это чудо, доброты послание, 
Лучики восхода, капельки любви. 
Дети – это каждой девушки желанье 
(Даже карьеристки, в глубине души).

Дети – это ночью частые вставания, 
Дети – это соски, колики, горшки. 
Дети – это споры в вопросах воспитания, 
Мамины молитвы, папины посты.

Дети – это ласка, искренность и дружба. 
Спорят понарошку, любят так всерьёз. 
С ним нам лукавить, прятаться не нужно – 
Детскими глазами видно нас насквозь.

Дети – это папы часто нету дома, 
Дети – это мама дома целый день. 
Дети – это часто узкий круг знакомых, 
Собственные планы двигаются в тень.

Дети – это будто жизнь пошла сначала: 
Первые улыбки, первые шаги, 
Первые успехи, первые провалы. 
Дети – это опыт, дети – это мы!!!

Мовлення дитини, або коли потрібен логопед.

"Ваша дитина продовжує перекручувати слова, хоча може правильно вимовити всі літери? 
Чи варто чекати, що все само стане на свої місця або спробувати допомогти дитині? 
Які методи можуть використовувати батьки, щоб поліпшити промову свого малюка? 
Чим загрожує неувага батьків до цього питання? 


Мова відіграє важливу роль у розвитку дитини. Вона допомагає малюкові входити в життя оточуючих людей. Добре володіння мовою необхідно дитині для повноцінного спілкування, вираження думок, оволодіння програмою дитячого саду, а після - школи. Чим зрозуміліше і виразно мова малюка, тим легше йому висловлювати свої думки і пізнавати навколишній світ. 

Головною умовою нормального розвитку мовлення є своєчасне попередження і усунення її недоліків. 

У ранньому дитинстві недоліки у вимові фізіологічно виправдані і цілком нормальні. Малюк ще не в змозі достатньою мірою контролювати свої рухи (загальну і дрібну моторику). Ми це помічаємо по непевній ході, складнощів в освоєнні досвіду користуватися столовими приладами, труднощів при одяганні. Як же складно маленької ручці впоратися з гудзиками, застібками, блискавками. Також і язичку складно вимовити всі ці шиплячі, гарчали і стукають звуки. 

Якщо ж недоліки в мові зберігаються до чотирьох-п'яти років, дитина вже починає помічати їх і переживати з приводу своєї неповноцінності. Малюк може стати сором'язливим, замкнутим, боятися насмішок. 

Чи потрібно батьки втручатися в процес розвитку мови свого малюка, щоб уникнути цих несприятливих наслідків? 

Свого часу деякі вчені пропагували думку , що мова повинна розвиватися сам і дитина природжено володіє навиком його освоєння. Але як же тоді пояснити феномен дітей-мауглі? У безречевой середовищі, без допомоги оточуючих в оволодінні рідною мовою, дитина опиниться позбавленим дару спілкування. Так як же дорослі можуть допомогти малюкові навчитися вміло користуватися мовою? І коли варто братися за справу? 

Навчити правильно говорити і подолати її недоліки краще за все в дошкільному віці, тому є кілька причин: 

1. Це обумовлено пластичністю дитячого мозку - малюкам простіше засвоювати і закріплювати нову інформацію. 
2. Помилкові мовні навички ще не міцно закріплені. 
3. Усунути недоліки у дошкільнят можна в ігровій-побутової формі, що принесе радість дітям і полегшить працю батькам. Малюки із задоволенням грають в звуки, успішно засвоївши правильну вимову готові радіти і повторювати звук багато разів. Вони пишаються своїми успіхами, що робить їх більш розкутими у спілкуванні з оточуючими. 

Допомагаємо діткам поліпшити мову 
Ще в дитинстві батьки повинні всіляко заохочувати гуління і лепет малюка. Ласкаво йому відповісти, спільно промовляти звуки, склади. 

До року, коли у мові малюка з'являються перші слова, потрібно розмовляти з ним повільно, з виразом. Намагатися підкріплювати слова вказівкою на предмети, які вони позначають. Хвалити і радіти навіть маленькому успіху дитини. Неправильно вимовлене слово треба кілька разів вимовити вірно. Але ні в якому разі не пред'являйте до дитини в цьому віці зайвих вимог, не наполягайте на правильну вимову - йому це може бути ще недоступно. Головне не виробити відторгнення до промови, а лише закріплювати вірне вимова на слух. 

У віці від двох до трьох років намагайтеся уникати лепетних варіантів слів у спілкуванні з дитиною - не "няв", а "кішка", не "ням-ням", а "їсти". Викликайте у дитини бажання говорити, не реагуйте на його жести. Чого може бути простіше - вказав пальчиком і всі відразу зрозуміли - чаду необхідно видати сушку. Промовляти прохання самі. Треба сказати: "Мама, дай сушку". Якщо дитина намагається повторити, радісно заохочуйте його. 

До трьох-чотирьох років розвиток вже цілком дозволяє діткам оволодіти правильною вимовою - саме в цей період і варто починати стежити за мовою дитини і допомагати успішно освоїти рідну мову. 

Вирішальну роль у розвитку правильного мовлення дитини відіграє мова оточуючих його людей. У цьому віці особливо важливо говорити з малюком повільно, виразно, чітко вимовляючи всі звуки. Дітей дуже приваблює мелодика мови, часом, навіть більше її змісту. Намагайтеся говорити приємним, ніжним голосом, висловлюючи в мові свої почуття. 

Дуже згубно впливає на розвиток мови позиція батьків: "діти повинні поводитися так, щоб їх було видно, але не чути". Дозволяйте дитині говорити - адже розвиваючи мова, він розвиває своє мислення. 

Якщо у малюка не виходить вимовити якийсь звук, то пограйте з ним.


Наприклад, якщо дитина не вимовляє звук "ж", можна пограти в маленьких жучків. Якщо не вимовляє "з" в ведмедика, який поліз до бджіл за медом, а потім бджоли напали на нього сверблячі - "зззз". 

Також дуже корисно розвивати спрямовану повітряний струмінь, яка необхідна для чіткого проголошення багатьох звуків. Для цього можна запропонувати дитині подути на ватяні кульки, пограти "хто швидше" або "забити кульку у ворота". 

Якщо ізольовано по наслідуванню дитина може вимовити звук вірно, а в мові не завжди вживає його правильно : наприклад, на пропозицію пошіпеть, як змійка, видає чудовий звук "шшш", але відразу ж після цього говорить: "Мам, вдягни мені сапку". Треба звернути увагу дитини на те, що він вимовив звук неправильно, кілька разів спільно проговорити слово так, як треба. Це дозволить дитині задіяти слух (розрізнення звуків мови називається фонематичним слухом і від ступеня його сформованості в чому залежить те, наскільки добре малюк говорить). Дитина почне уважніше ставитися до своєї мови, самостійно виправляти помилки. 

Якщо малюк не може вимовити звук правильно, спробуйте показати йому, де знаходиться язичок, як виглядають губки, коли ми говоримо цей звук - нехай дитина спробує вимовити його по наслідуванню. Якщо ж і після цього у малюка нічого не виходить, не вимагайте багаторазового повторення невірного звуку - цим ви нічого не доб'єтеся, а тільки закріпіть неправильну мовну установку. Відпочиньте і запропонуйте йому повторити спробу через якийсь час. 

Після того, як у дитини вийде вимовити звук правильно, він може так зрадіти, що вставляти його, де треба і де не треба. Не лякайтеся - це пройде. Ласкаво виправляйте його. Спільно промовляйте подібні за звучанням звуки і робіть акцент на їх різниці. Наприклад, "сссс" - так дме вітерець, цівка повітря з ротика при цьому холодна (дитина може впевнитися в цьому, наблизившись до рота долоньку); "шшш" - так сичить змійка, цівка повітря з ротика тепла. Коли ми вимовляємо "з" - кінчик язичка впирається в нижні зубки, коли вимовляємо "ш" - кінчик язичка за верхніми зубами. Для того щоб дитина навчилася не плутати дзвінкі і глухі приголосні, можна запропонувати йому класти ручку на шийку, при проголошенні звуків. Коли ми вимовляємо дзвінкі звуки "з", "ж" і інші, пальчиками можна відчути, як шийку (гортань) вібрує, при проголошенні їх глухих варіантів "с", "ш" такого ефекту не виникає. Чим частіше ви будете приділяти увагу тому, як розрізняються звуки в артикуляції і на слух, тим швидше дитина почне правильно вживати їх у мовленні. 
Батьки часто не помічають у своїх дітей невірне вимова, так як звикають до їх мови. Послухайте уважно, як говорить ваша дитина? Чи всі звуки вимовляє вірно? Не пропускає-переставляє чи склади? Адже тільки після того, як порушення буде виявлено можна приступати до його корекції. Не чекайте, що мова вашої дитини поліпшиться сама - допоможіть йому. Це тільки налагодить контакт між вами, дасть додатковий привід для спільних ігор і дозволить малюкові більш якісно користуватися рідною мовою. 

Неуважність батьків до мовному розвитку дітей може призвести до закріплення невірного вимови, і чим довше маля вимовляє звуки невірно , тим потім складніше перевчити його. Невміння правильно зносилися і розрізняти звуки на слух приведуть до проблем в освоєнні шкільної програми, глузуванням навколишніх і, як наслідок - послаблення мотивації відвідування школи, замкнутості. 

Якщо незважаючи на ваші зусилля до чотирьох-п'яти років у дитини не виходить вимовляти звуки правильно, мова продовжує бути незрозумілою - зверніться до фахівця. 

Отже, до яких висновків ми прийшли: 

- Батьки повинні стежити за розвитком мови дітей і намагатися сприяти цього процесу. 
- Якщо дитина ізольовано може вимовити звук правильно - стежте за тим, щоб і в повсякденній мові він використовував вірний варіант (інакше неправильна вимова може закріпитися і стійко увійти у повсякденну мову). 
- Якщо дитина не в змозі вимовити звук правильно, допоможіть йому, продемонструвавши вірне вимову. Запропонуйте повторити звук правильно по наслідуванню. Не наполягайте і не сваріть дитину за невдачі. У всьому проявляйте ласку і увагу, що б не викликати у малюка негативну реакцію на мовне спілкування. 
- Якщо до 4-5 років у дитини не виходить правильно вимовляти звуки по наслідуванню, зверніться до фахівця. "

Успіхів вам і вашим діткам в освоєнні мови і пам'ятайте - всі труднощі в цьому віці можна подолати граючи. 

Стаття опублікована в журналі "Мой маленька і я"під назвою "Каша в роті"

 

РАЗВИТИЕ ПРОИСХОДИТ ИЗ ТОЧКИ ПОКОЯ

"Взрослые, которые усиленно развивают ребенка, похожи на Карлсона, посадившего семечко. Он все время его раскапывал, чтобы посмотреть: не проросло ли?

На самом деле дети растут, учатся и развиваются не потому, что мы их тянем за уши, а просто потому, что они дети. В них это заложено. Для того, чтобы ребенок хотел все знать, не нужны специальные методики, ему просто должно быть интересно и нестрашно.

Нестрашно – это когда все хорошо с родителями. Когда они любят, когда они рядом, когда ты для них хороший. Если ребенок одинок, отвергнут, если он боится родительского гнева и разочарования, он развиваться не может. Все силы психики уходят на совладание с тревогой по поводу привязанности. Как говорят психологи, аффект тормозит интеллект. Лимбическая система бунтует, и не дает нормально работать верхнему (кортикальному) мозгу. Какая уж тут познавательная деятельность.

А если ребенок спокоен за свои отношения с родителями, он немедленно поворачивается к ним спиной, а лицом – к миру, и отправляется его исследовать.

 

                 

 

Проводили такой эксперимент. Маму с ребенком дошкольного возраста приглашали в кабинет, полный всяких развивающих игр и вообще интересных и малопонятных штуковин. Потом экспериментатор извинялся, говорил, что ему надо совсем ненадолго отойти и предлагал чувствовать себя в кабинете «как дома», говорил, что можно «посмотреть пока, что у нас тут есть». И уходил. Но недалеко, а за стеночку, где было особое зеркало, с одной стороны как зеркало, с другой – прозрачное, его часто используют для психологических экспериментов.

Через окошко-зеркало он наблюдал, чем заняты мама с ребенком. Основных типов поведения было четыре:
1. Мама грозно шикала на ребенка, чтобы «сидел смирно, ничего не трогал» и они вдвоем неподвижно ждали возвращения специалиста. Если ребенок пытался что-то взять, мама его одергивала.
2. Мама доставала из сумки журнальчик и погружалась в чтение, на ребенка внимания не обращала. Он, постепенно смелея, начинал все брать, рассматривать, крутить и т. д.
3. Мама воодушевлено говорила ребенку: «Смотри, какие хорошие игры!» И начинала показывать ребенку и объяснять, как в них играть.
4. Мама, забыв про ребенка, с азартом хватала то одну игру, то другую и пыталась вникнуть, что это и зачем. Ребенок сам по себе тоже все хватал и рассматривал.

Потом психолог возвращался в комнату и проводил с помощью специальной методики тестирование уровня познавательной активности у ребенка. Прежде, чем читать дальше, попробуйте отгадать, у детей из какой группы оказались лучшие результаты?

Самые высокие показатели были у детей любознательных мам, из 4 группы. Тут все работало на познание: мама рядом, она сама все исследует, у ребенка включается подражание, ему спокойно и весело, и процесс идет полным ходом.
Затем шли дети мам из 2 группы. Они не подавали пример, но своим присутствием и спокойствием обеспечивали безопасность, и природа брала свое.
И гораздо худшие результаты были у тех детей, кому все запрещали, и у тех, кем руководили.

Если ребенок живет в душевно и духовно богатой, интересной, интригующей среде, если самим родителям все интересно, если у них умные и интересные друзья, с которыми они общаются при детях, если у них интересная и любимая работа, о которой они рассказывают дома, им не надо ничего усиленно в ребенке развивать. Следование и природная потребность учиться сделают свое дело – все само прекрасно разовьется, не удержишь.

Единственное, за чем важно следить – за тем, чтобы ребенку не было страшно в отношениях с вами и в мире вообще. Познавательная активность не терпит сильного и длительного стресса. Если ребенку очень плохо, страшно, одиноко, ему не до новых знаний.

Всем, наверное, приходилось наблюдать: вот ребенок на прогулке весь – воплощенная познавательная активность. Он наблюдает за гусеницей, воробьем, кошкой. Но время от времени посматривает на маму на скамейке. И вдруг мама пропала! Отошла куда-то! Все, мгновенно познавательная активность сворачивается, и пока мама не найдется и не успокоит, ребенку не до гусениц.

А теперь, представьте, что мамы нет очень-очень долго. Или даже совсем. Что будет с любознательностью? Это хорошо знакомо приемным родителям, которым бывает очень трудно потом реабилитировать в этом отношении детей, долго пробывших в казенном доме. Но и с домашними детьми такое случается, например, если в доме конфликты, родители скандалят, кто-то в семье страдает алкоголизмом или просто обладает тяжелым, вспыльчивым характером, если ребенок постоянно боится осуждения, отвержения, или боится, что не оправдает ожиданий, родители будут разочарованы, расстроятся, заболеют и т.д.

Мне очень нравится формулировка Гордона Ньюфелда: «Развитие происходит из точки покоя». Так оно и есть. Причем и у детей, и у взрослых. Так мы, люди, устроены: как только наши базовые потребности удовлетворяются, как только нам спокойно и хорошо, нам сразу становится невтерпеж что-нибудь новое узнать или сделать.

Получается, что очень много всего нужно, чтобы ребенок хорошо развивался и его познавательная активность цвела. Нужна любовь родителей, хорошая атмосфера в доме, безопасность, доверие. Чтоб не дергали, не запрещали и чтоб не руководили все время. Но чтоб при этом не в вате держали и были в жизни ребенка неожиданности, приключения и умеренные стрессы. И все это, конечно требует большой работы, хотя совсем не в том смысле, в каком думают родители, с утра до вечера занимающиеся «развитием» ребенка."

  Людмила Петрановская (из книги «Тайная опора: привязанность в жизни ребенка»)
 

Раннее развитие ребенка-это актуальная и неоднозначная тема.

Бытует мнение, что лучше не мешать ребенку развиваться, чем «напичкивать» излишними  знаниями.

Так что же все-таки дает раннее развитие малышу?

 

.

Увага ГРИП!
Що таке грип у дітей?
Грип - це гостре інфекційне захворювання, що викликається респіраторними вірусами ..
Грипу підвержені як дорослі, так і діти. Але саме діти, як правило, починають хворіти першими, випереджаючи дорослих. Тому фахівці часто називають дітей "індикаторами" підйому захворюваності на грип або іншими респіраторними хворобами.
Як діти заражаються грипом?
При контакті з хворими дітьми: граючи з ними, обмінюючись олівцями, користуючись загальним посудом, перебуваючи в одному приміщенні.

Як грип проявляється у дітей?
Початок захворювання раптовий, з високою інтоксикацією. Дитина стає млявою, скаржиться на сильний головний біль і загальну слабкість. У неї висока температура, що досягає 40 С, озноб і лихоманка
Не пізніше 2-3-го дня хвороби до симптомів інтоксикації приєднуються нежить, біль у горлі, сухий кашель.
У деяких дітей захворювання грипом може супроводжуватися болем у животі.

Що робити, якщо дитина захворіла?
Укласти в постіль.
Викликати лікаря - тільки він зможе оцінити ступінь тяжкості захворювання і призначити правильне лікування!
До приходу лікаря дитину потрібно напоїти.

Чим небезпечний дитячий грип?
У дітей після грипу часто виникають такі ускладнення: синусити, отити, пневмонії.
Серцево - судинні захворювання
Захворювання центральної нервової системи.
Потрібно негайно звернутися до педіатра, якщо: у дитини три або чотири дні тримається висока температура; дитина каже, що йому важко або боляче дихати, вона скаржиться на вушний біль або на сильний кашель.

Чи можна попередити грип у дитини?
Краще грип не лікувати, а попереджати!
Для профілактики грипу та ГРВІ потрібно протягом усього року зміцнювати організм дитини.

Дотримуватися режиму дня, що включає прогулянки на свіжому повітрі, а також збалансований раціон харчування з врахуванням індивідуальних особливостей дитини.

Проводити загартовування, масажі, лікувальну фізкультуру або фізіотерапевтичні процедури, рекомендовані лікарем.
Мета профілактики - зміцнення захисних сил організму дитини!

Вакцинація дітей, схильних до алергічних реакцій і маючих хронічні захворювання, проводиться за спеціальними методиками і під суворим наглядом фахівців. Перед щепленням необхідно проконсультуватися з лікарем, щоб переконатися, що дитина здорова!


Увага!!!
Підвищення температури тіла - захисна функція організму, спрямована на боротьбу зі збудником захворювання, тому не слід зловживати жарознижувальними препаратами, якщо температура не перевищує 38-38,5 С.
Всі ліки дитині повинен призначати тільки лікар!
Всі "домашні засоби" слід застосовувати тільки за схваленням медичних працівників!
Під час лікування дуже важливо приймати якнайбільше ридини.
Необхідно скоректувати харчування хворого: в ньому має бути більше продуктів, багатих вітамінами і мікроелементами (у т.ч. овочів і фруктів), а також кисломолочних продуктів із збільшеним вмістом біфідо- і лактобактерій.
Необхідно захистити від грипу інших членів сім'ї.
Тим, хто ще не захворів, слід приймати препарати для профілактики, дотримуватися правил особистої гігієни, частіше провітрювати приміщення, а при контактах з хворими на грип та ГРВІ - обов'язково носити одноразову маску!

 

Діагностика порушень постави і сколіозів у дошкільників

Постава – це положення, в якому людина стоячи, сидячи або лежачи утримує своє тіло. Правильна постава зазвичай свідчить про хороше здоров’я і високу фізичну активність людини. Діти з правильною поставою добре розвиваються як фізично, так і психічно, рухаються легко та вільно, їхні внутрішні органи перебувають у правильному фізіологічному положенні і працюють в оптимальному режимі. Як правило, такі діти активні, рідко хворіють. Якщо ж спина викривлена, то затискаються нервові закінчення, що може викликати головний біль, порушення кровообігу, болі у шиї та багато інших неприємних симптомів. І це не дивно, адже правильна постава виконує багато функцій, і її викривлення призводить до погіршення загального стану організму. Порушення постави, сколіози впливають на розвиток і функціонування серця, легенів, вегетативної нервової системи, печінки, нирок, кістково-м’язового апарату. До 90% дітей шкільного віку мають різні функціональні та органічні порушення постави. Такі діти швидко втомлюються, у них нестійка увага, рухи недостатньо координовані, вони менш рухливі. Діти частіше хворіють на респіраторні, інфекційні захворювання. Вчителі часто звільняються таких дітей від занять фізкультурою, а малорухливий спосіб життя призводить до поглиблення цієї проблеми.

Візуальна діагностика

Тому дуже важливо вчасно помітити порушення постави у дитини. З цією метою варто систематично проводити профілактичні огляди дітей дошкільного віку. Є декілька ознак, за якими можна протестувати дитину в домашніх умовах або в умовах дошкільного навчального закладу щодо порушень постави та сколіозу: - уважно огляньте дитину щодо того, чи є у неї видимі деформації скелета; - огляньте спину у двох положеннях: коли дитина лежить, спина рівна, а коли встає – викривлена, або одне плече нижче за інше; - погляньте на дитину у положенні стоячи - чи однакові праве і ліве «віконця» (відстань від опущеної вздовж тулуба руки до самого тулуба); - знайдіть у основі шиї сьомий шийний хребець (він виступає найбільше). Візьміть висок (довгу нитку з прив’язаним до неї вантажником) і, поклавши його до сьомого хребця, перевірте: якщо нитка і далі між сідничними складками – все гаразд. Якщо є деформація, нитка, як правило, проходить поза сідничними складками; - попросіть дитину нахилитися вниз і подивіться ззаду на спину, чи не виступає одна з лопаток і чи не формується реберний горб. Якщо ви помітили одну з описаних вище ознак неправильної постави, рекомендуємо звернутися до спеціаліста для більш детального огляду. Адже для своєчасного виявлення сколіозів і порушень по стави велике значення має якісне професійне обстеження.

 

 

 

 

 

 

НАША МІСІЯ

  • Адаптувати  дитину у дитячому колективі.

 

  • Навчити дитину спілкуватись з іншими дітьми та проявляти себе як яскраву особистість.

 

  • Розвинути ті унікальні здібності Вашої дитини, які піддаються активному розвитку лише  у віці до 7  років.

 

  • Сформувати стійкий пізнавальний інтерес  ( інтерес до глибокого, усвідомленого пізнання ).
  •